Прихильники MAGA та сам Дональд Трамп мають напрочуд коротку пам’ять. Сьогодні вже ніхто не згадує, що Владімір Путін колись висловлював підтримку Камалі Гарріс на президентських виборах у США. Зробив він це, звісно, з іронією — але це не завадило Трампу сприйняти ці слова цілком серйозно. Настільки серйозно, що під час передвиборчої кампанії навіть дорікнув цим Гарріс. Чому це важливо? Бо це ще один приклад того, як Трамп у російській насмішці бачить або комплімент, або — що ще гірше — рятівне коло. Фіона Гілл, радниця Трампа з питань Росії під час його першої каденції, у нещодавньому інтерв’ю для Foreign Affairs пригадала атмосферу зустрічі президента США з Путіним на саміті G20 в Осаці. Розмова торкнулася теми Ізраїлю: хто його більше підтримує — Росія, яка на той час мала значний вплив у Сирії, чи теперішня американська адміністрація. Трамп, як завжди, почав хизуватися, що в Ізраїлі вже назвали на його честь кілька місць на знак подяки за його заслуги. Путін підхопив цю думку й — з очевидним сарказмом — сказав, що може, варто перейменувати цілу державу на його честь, якщо він так багато для неї зробив. За словами Гілл, Трамп не вловив іронії. Він сприйняв цей «комплімент» цілком серйозно й відповів лише, що «це було б уже занадто». Подібних сцен останнім часом вистачає. Особливо вирізняється Стів Віткофф — спеціальний посланник Трампа з питань Близького Сходу й водночас представник із питань Росії. З надзвичайною впевненістю він розповідав у програмі Такера Карлсона, що президент Путін молився в церкві за здоров’я Трампа після замаху на нього. До того ж нібито подарував йому портрет, намальований російським художником (прізвище, звісно ж, Віткофф не згадав). На фронті похвали Трампа також вирізняється Кіріл Дмітрієв — кремлівський банкір і голова Російського фонду прямих інвестицій. В інтерв’ю Fox News він розливався в компліментах на адресу чинного президента США, а на платформі X, яку контролює Ілон Маск, вихваляв Трампа за введення мит, заявляючи, що той «запобігає банкрутству, повертає робочі місця, залучає інвестиції й відновлює економіку». Його акаунт рясніє прикладами «співпраці» між США і Росією — від космосу до хокею. Зараз здається, що росіяни майстерно граються в стосунки з американцями. Так звані переговори щодо України служать Москві важелем тиску та способом затягувати час. Росія висуває нові вимоги до США, розраховуючи, що Трамп — охочий до швидкої «угоди» — сприйме їх з ентузіазмом. Компліменти, часто з відтінком насмішки, падають на благодатний ґрунт — принаймні серед частини американської адміністрації. Фальшиві підлесники — це персонажі, добре знайомі з літератури. Яго в «Отелло» Шекспіра майстерно маніпулює головним героєм за допомогою вдаваних компліментів. Серсея Ланністер з «Гри престолів» вміло прикидається відкритою і приязною перед Старками чи Маргері Тірелл. Якби ж тільки хтось у Вашингтоні показав Трампу екранізацію Отелло або згаданий серіал… А якщо серйозно: комплімент, замаскований під іронію — небезпечна зброя. Росіяни нині почуваються впевнено — але ця впевненість уже не раз приводила їх до прорахунків. Можливо, саме ракетний обстріл Сум у Вербну неділю, унаслідок якого загинуло 35 людей, стане тією подією, яка отямить Трампа. Можливо, саме тоді він нарешті розпізнає фальш у мелодії, що лунає з вуст росіян. І почне діяти — звісно, не з емпатії до України, а з нарцисичної потреби захистити власний імідж. Якщо це справді станеться — не питайте, чому так пізно. Згадайте лише, скільки трагедій встигли заподіяти Яго і Серсея, перш ніж отримали по заслузі. Ах так, мабуть, не варто й пояснювати, що насправді думають росіяни про чинного президента США, правда ж? Тексти, опубліковані в рубриці «Погляд», не відображають позицію редакції і виражають точку зору самих авторів