Лідери європейської коаліції охочих, дії якої спрямовані на підтримку України у протистоянні з Росією, 10 травня побували у Києві. Цей показовий політичний крок повинен внести зміни не лише у перебіг російсько-української війни, але і вплинути на позицію адміністрації Трампа.Коаліція охочих постала 2 березня 2025 року у Лондоні, її неформальними лідерами стали британський прем’єр Кір Стармер та президент Франції Еммануель Макрон. Вона об’єднала представників європейських країн, помітно стривожених змінами у політиці США після приходу до влади Дональда Трампа.За два місяці ми чули обговорення перспектив розміщення європейського військового контингенту в Україні, обіцянку Еммануеля Макрона «розкрити ядерну парасольку» над Європейським Союзом та спостерігали (у загальноєвропейському форматі) підкилимну боротьбу за поділ ReArm Europe – концептуального плану посилення обороноздатності ЄС.До Києва разом зі Стармером та Макроном вирушили Фрідріх Мерц та Дональд Туск. Новообраний канцлер Німеччини ще під час перебування в опозиції обіцяв надати Україні ракети Taurus, польський прем’єр вирішив компенсувати публічно висловлену неготовність свого Міністерства оборони направляти військових до складу майбутнього контингенту на території України. До того ж у Польщі за тиждень перший тур президентських виборів, і демонстрація зовнішньополітичної суб’єктності напевне не буде зайвою.«Охочі» політики відвідали Київ під час проголошеного Путіним перемир’я на честь святкування 80-ї річниці перемоги над нацизмом. Нагадаю, що у РФ 9 травня має характер загальнонаціонального культу під гаслом «Можем повторить». Питання тут не в тому, чи могли європейські політики опинитися під ракетним обстрілом, а у їхньому прагненні заявити свою позицію стосовно перебігу російсько-української війни. Спільно з президентом України Володимиром Зеленським лідери провідних європейських держав не лише провели у Києві саміт коаліції охочих, але і запропонували Путіну оголосити 30-денне перемир’я з 12 травня 2025 року. Свою позицію європейські політики дуже фотогенічно узгодили під час телефонної розмови з Дональдом Трампом. Відзначу, що 9 травня Велика Британія запровадила масштабні санкції проти російського тіньового танкерного флоту. Адміністрація США, як повідомила The New York Times, погодилася передати Україні нову партію далекобійних ракет та ракет для комплексів ППО Patriot. Вони перебували на озброєнні Німеччини, тобто процес доставки буде достатньо швидким. У разі, якщо Кремль не пристане на запропоновані умови, йому були обіцяні нові, більш жорсткі санкції.Росія відреагувала на візит та дії охочих передбачувано. Путіна помітно підбадьорив візит Сі Цзіньпіна до Москви, адже китайський лідер вголос назвав шляхом до завершення «російсько-українського конфлікту» (звичне для позиції КНР формулювання) «усунення його першопричин».Товариш Сі залишив на розсуд кожного, що саме він мав на увазі, ретранслюючи звичний меседж кремлівської пропаганди, проте факт його позиціонування поряд з Путіним є очевидним. Кремлівський диктатор насправді добре усвідомлює, що пряма негативна відповідь на узгоджену з Трампом пропозицію може створити для нього проблеми. Тому запропонував Україні прямі переговори у Стамбулі 15 травня. Очевидно, що у Кремлі намагаються реанімувати улюблену іграшку – Стамбульські домовленості весни 2022 року, які були парафовані українськими представниками, проте у цьому статусі існують і донині.Показовим виглядає не лише 1,5-годинна затримка Путіна з появою перед представниками медіа з відповідною заявою. Росія наполягає на припиненні постачання озброєнь Україні під час можливого перемир’я.При цьому уявити спроможність світової спільноти примусити КНДР утриматися від постачання РФ боєприпасів доволі складно. Кремль прагне створити ситуацію, за якої він опиниться з Україною сам-на-сам, щоб використати весь арсенал інформаційно-маніпулятивного впливу.Візит лідерів коаліції охочих був відзначений гарною телекартинкою, гучними заявами, пронизаними принциповістю, однак навряд чи він суттєво вплинув на перебіг російсько-української війни. Вона триває вже четвертий рік, і потребує консолідованих та практичних дій.Додаткові запаси озброєнь та боєприпасів, за великим рахунком, є лише у США, європейські країни не мають відповідних потужностей. Однак це не привід знецінювати підтримку з боку Старого Світу, де поступово усвідомлюють потребу посилити допомогу Україні. Внутрішня консолідація нашої держави, демонстрація привабливих сторін промислового потенціалу, покращення інвестиційного клімату та боротьба проти авторитарних тенденцій допоможуть Україні розширити базу підтримки.Тексти, опубліковані в рубриці «Погляд», не відображають позицію редакції й виражають точку зору самих авторів