Декілька днів тому Європейський Союз виділив 5,5 мільйонів євро на підтримку Радіо Свобода. Це стало наслідком зупинки його фінансування адміністрацією Дональда Трампа. Таке рішення Вашингтона є частиною ширшої політики згортання фінансування програм, спрямованих на підтримку демократії, верховенства права і свободи слова. Саме для пом’якшення руйнівних наслідків цієї політики в частині, що стосується Радіо Свобода, ЄС і виділив кошти зі свого бюджету. Усі, хто вболіває за демократію та свободу слова в країнах, які до 1991 року входили до складу колишнього СРСР, мали б аплодувати. Однак аплодують не всі. Крок Брюсселя різко розкритикувала Юлія Навальна, дружина вбитого путінським режимом Алєксєя Навального. Радіо Свобода вона назвала «американською медіакорпорацією, яка пише про Росію» і заявила, що замість витрачати європейські кошти на «американське медіа», ЄС мав би підтримати російські емігрантські медіа. Нагадаємо, що Радіо Свобода мовить не лише на Росію, а й іншими мовами — у різних країнах. І щонайменше дивно не підтримати, наприклад, українську службу Радіо Свобода, але натомість передати ці кошти російським медіа. Ще дивніше, що жодне з тих медіа, про які, ймовірно, йдеться у висловлюваннях Навальної, не засудило окупацію українських територій, включно з Кримом, і не назвало російських військових злочинцями та вбивцями — замість риторики про «наших хлопчиків». Колись академік Андрєй Сахаров з трибуни Першого з’їзду народних депутатів СРСР вперше відкрито заявив про злочинну війну в Афганістані. Але ще в 1980 році, перебуваючи на засланні, він у листах до керівництва держави вимагав негайного виведення радянських військ. Де сьогодні ті російські медіа, які вимагають негайного й беззастережного виведення російських військ з усієї території України, включно з Кримом? Таких немає. А отже, Європа, яка прагне підтримати ці медіа, фактично підтримує тероризм Путіна — навіть якщо самі ці медіа формально виступають проти нього. Навальна припустила, що рішення ЄС профінансувати Радіо Свобода, а не медіа російських емігрантів, стало результатом відсутності діалогу ЄС з нею та іншими відомими російськими емігрантами. Але суть проблеми не в цьому. Що ж має підтримувати Європейський Союз? Я не заперечую проти створення медіапрограм для росіян на території Європи чи України. Зрештою, коаліція країн, які протистоять агресору, має використовувати всі інструменти — зокрема інформаційні. Російськомовний канал можна створити, наприклад, у Польщі чи в Україні. Але його редакційну політику мають формувати саме ці країни. Неприйнятно, щоб за кошти ЄС фінансувалися медіа з імперськими наративами — навіть якщо вони формально критикують Путіна, але при цьому не визнають необхідності звільнення всіх окупованих територій, включно з Кримом. Набагато важливіше підтримати україномовні та кримськотатарськомовні медіа в Україні. Через війну їм складно виживати, однак саме вони є критично важливими для опору російській пропаганді в українському суспільстві. Зрештою, підтримка медіа мовами, які Росія намагається знищити з імперських міркувань, — це важливий крок у протидії реалізації її імперських задумів. Тексти, опубліковані в рубриці «Погляд», не відображають позицію редакції і виражають точку зору самих авторів