Інавгурація нового президента Польщі Кароля Навроцького не лише відкрила нову сторінку політичної історії держави, яка є стратегічним партнером України. Переможець президентських виборів набув необхідної ваги для здійснення власної політики у країні, яка має значні амбіції не лише у Балто-Чорноморському регіоні.Показовими виглядають факти, які створюють інформаційний фон навколо діяльності Кароля Навроцького на чолі Польщі. Практично одразу після його перемоги у фіналі президентських перегонів польський Сейм офіційно та практично одноголосно встановив 11 липня Днем відзначення пам’яті жертв Волинської трагедії (у Польщі вживають термін «Волинська різанина»). Навряд чи це рішення можна назвати несподіваним, швидше це реверанс перед Навроцьким.Залишається невідомою подальша політична доля Анджея Дуди, який на початку серпня завершив десятирічне перебування на посаді президента Польщі. Всерйоз розраховувати на його швидке прем’єрство, очевидно, не варто, навіть в умовах очікуваної політичної кризи. У нинішній ситуації, можливо, саме Анджей Дуда міг би стати спеціальним представником ЄС з визначення умов завершення російсько-української війни, адже не лише має достатній досвід, але і непогані відносини з Дональдом Трампом. Ще на один сигнал варто звернути увагу. Наступного дня після масштабної інавгурації пам’ятник жертвам Волинської трагедії у селі Домостава у Підкарпатському воєводстві став об’єктом нападу вандалів, які написали на ньому «Слава УПА». Показовим виглядає не лише цей напис штучно-пропагандистського характеру, але і поява аналогічних написів на стінах будівель у великих містах Польщі напередодні. Польське суспільство, насамперед, прихильників Навроцького, вправно та цілеспроямовано розігрівали, паралельно завербувавши виконавців провокації серед молодих громадян України. Російський фактор у польсько-українських відносинах традиційно помітний, і забувати про нього не варто. Тому вважати, що 9 серпня на концерті білоруського репера Макса Коржа червоно-чорний прапор був розгорнутий випадково може виключно наївна людина.У середині липня партія «Конфедерація» організувала по всій країні протестні виступи під гучним гаслом «Стоп імміграції». Як видається, Славомір Ментцен та його соратники намагаються використати ситуацію, щоб покращити позиції напередодні політичної кризи, яку прогнозують у Польщі вже на осінь. Не вказуючи серед мігрантів на українських біженців, «конфедерати» не надто приховували наявність антиукраїнського підтексту, демонструючи свої переконання максимально прозоро. Практично паралельно сенсацією стали таємні політичні консультації голови партії «Право і справедливість» Ярослава Качинського з маршалком Сейму Шимоном Головнею. Річ у тому, що Головня до кінця року повинен залишити свою посаду, відповідно до коаліційної угоди, що відкриває можливості для політичних маневрів. З іншого боку, тема мігрантів виявилася настільки контраверсійною для представників правих сил, що спричинила конфлікт між Качинським та Ментценом. Від того, на чиєму боці виступить Кароль Навроцький, значною мірою залежатимуть параметри політичного протистояння у Польщі восени цього року. Готується до можливого осіннього загострення і Дональд Туск. Він використав максимальний арсенал зміцнення позицій до інавгурації Навроцького, зокрема, провів реконструкцію уряду. Той після формування коаліції наприкінці 2023 року виявився надмірно роздутим та малоефективним, Туску не вдається продемонструвати суттєві економічні успіхи. Під час реконструкції міністр закордонних справ Радослав Сікорський отримав статус віцепрем'єр, відбулася заміна міністра юстиції – Адама Боднара змінив Вальдемар Журек, у якого є власні претензії до представників «ПіС». Туск, до речі, активно коментує питання протидії активності російських спецслужб, позбавляючи опонентів можливості пов’язувати його з Кремлем. Кароль Навроцький розпочав свою роботу на посаді президента з інтенсивних поїздок країною, де він спілкується з виборцями, дякуючи їм за підтримку. Перший президентський законопроєкт, перше президентське вето – це не лише елементи політичного ритуалу, адже Навроцький і як політик, і як людина достатньо молодий. Варто відзначити, що йому навряд чи вдасться кардинально виправити формат дуополя – тривалої конкуренції між правими та центристами у Польщі. Нас більше цікавить український вектор.Кароль Навроцький лише одного разу бував в Україні, і очікувати його приїзду до Києва на святкування Дня Незалежності було б, мабуть, надто сміливо. Тим паче – на фоні анонсованого на початок вересня візиту до США. Разом з тим у привітанні на честь Дня Війська Польського Навроцький, як і годиться історикові, згадав про роль українських вояків у «Диві на Віслі» 105 років тому. У Польщі 15 серпня пройшов масштабний військовий парад, який має продемонструвати не лише потужність армії, яку влада хоче зробити найсильнішою в Європі, але і виправдатися через звинувачення у надмірній витраті коштів на оборону.Якщо подивитися на польсько-українські відносини тверезо, то можна побачити як обопільні претензії та стійкі стереотипи, так і широкий порядок денний для розвитку двосторонніх відносин. Відтак Кароль Навроцький нагадує художника, який малює епічне полотно «Польща та Україна сьогодні». На полотні вже є криваво-кричущий напис «Волинь-1943», проте Києву та Варшаві цілком до снаги притлумити його за рахунок інших кольорів та відтінків співпраці. Питання у політичній волі.Тексти, опубліковані в рубриці «Погляд», не відображають позицію редакції й виражають точку зору самих авторів