На початку 2025 року хтось міг сподіватися, що Дональд Трамп поставить крапку у війні Росії проти України. Під кінець року стало зрозуміло, що його перемога лише стимулює російську агресію. Американський президент не запровадив нових санкцій проти РФ, послабив дотримання вже введених, обрізав гуманітарну допомогу Києву й не надав нових пакетів військової підтримки. Якби політика Вашингтона продовжувала лінію Джо Байдена — Москва сьогодні мала б менше ресурсів для війни. Проте в Кремля далеко не все так безхмарно, як намагається запевнити Владімір Путін. На Росію впливають одразу кілька чинників. По-перше, Москва не може похвалитися успіхами на полі бою. На допомогу приходить математика: у 2014 році РФ захопила 8% української території. У першій половині 2022-го — ще 13%. Потім українська армія змогла звільнити 3% окупованих територій. А за останні два роки РФ захопила лише близько 1% території України. При цьому, за даними проєкту «Хочу жить», лише за вісім місяців 2025 року Росія втратила 281 550 осіб убитими, пораненими та зниклими безвісти. Середні щомісячні втрати становлять 35 193 особи та 7700 одиниць озброєння і техніки, з яких 1643 одиниці — безповоротні втрати. Фактично лінія фронту почала нагадувати Першу світову війну — коли величезні втрати армії, що наступає, не супроводжуються проривом оборони. До того ж у РФ закінчується бронетехніка, нагромаджена ще за часів СРСР. На базах зберігання залишилося 684 танки, теоретично придатних до відновлення, але їхній стан потребує багатомісячної кропіткої роботи. А от танків у хорошому стані на складах уже не залишилося. Радянські запаси переважно згоріли на полі бою, а те, що залишилось, російська армія не ризикує відправляти на передову. Ще одне слабке місце РФ — економіка. 2025 рік стане останнім, коли дефіцит бюджету ще можна буде покривати довоєнними заощадженнями з Фонду національного добробуту. На наступний рік заплановано дефіцит у 5,7 трлн рублів, який можна перекрити лише внутрішніми запозиченнями або друкарським верстатом. Але друк грошей призводить до інфляції, а запозичення треба обслуговувати (ставка кредитування — 17%), що може створити державну фінансову піраміду. Крім того, у РФ знижуються нафтогазові доходи, її НПЗ регулярно атакують українські дрони, а цивільна частина економіки — падає. Фактично, у горнилі війни Кремль спалює той запас міцності, який російська економіка накопичувала попередні двадцять років. У 2026 році війна може стати для Росії чинником, який безповоротно деформуватиме її економіку, призведе до деградації державних фінансів і занурить країну в неминучість системної кризи. Якби Москва керувалася раціональними міркуваннями — цього було б цілком достатньо, щоб шукати можливість поставити активну фазу війни на паузу.