<h2><strong>Санкції, які завдають болю та мають сенс</strong></h2> У відносинах між США та Росією один поворот змінює інший. У середині жовтня Вашингтон, роздратований позицією Москви, посилив свою риторику щодо військової підтримки України, натякнувши на можливість постачання крилатих ракет Tomahawk. Коли Володимир Зеленський прямував до столиці США, Владімір Путін здійснив нервовий дзвінок до Білого дому та зробив чергову спробу втягнути американців у фіктивні «мирні переговори». Здавалося, що росіяни не лише виграли для себе дорогоцінний час, а й отримали можливість принизити Європу запланованим самітом Трамп-Путін в Будапешті. Однак замість того, щоб спокійно насолоджуватися своїм успіхом, вони у своїй властивій манері передали куті меду. Сєрґєй Лавров, як у розмовах зі своїми американськими партнерами, так і публічно, підкреслив небажання йти на будь-які поступки. За повідомленнями, після розмови з непоступливим міністром державний секретар Марко Рубіо нібито переконав президента, що росіяни намагаються ввести його в оману. Результат: скасований саміт у Будапешті і — вперше за президентства Дональда Трампа — санкції, спрямовані в «м’яке підчерев’я» російської економіки: нафтові компанії «Роснєфть» і «Лукойл». Одночасно Рада ЄС ухвалила 19 пакет обмежень з чітким акцентом на енергетику. Перш ніж аналізувати реакції та наслідки, варто впорядкувати факти.